Вихід гри “Індіана Джонс і Велике Коло” викликав чималий ажіотаж серед фанатів. Це ж легендарний Індіана! Однак уже після кількох годин гри починаєш розуміти, що щось пішло не так. Чому розробники вирішили створити гру, яка краще виглядала б на екрані кінотеатрів, ніж на моніторах?
У чому проблема?
Події гри розгортаються між класичними фільмами “У пошуках втраченого ковчега” та “Останній хрестовий похід”. Індіана Джонс вирушає в нову пригоду, щоб знайти вкрадений артефакт, але потрапляє в павутину інтриг нацистів та загадкового культу. Звучить як класичний сюжет для пригодницької гри, правда?
Атмосфера дійсно вражає: легендарна музика, знайомі жарти та навіть той самий звук ударів кулаком, який ми чули у фільмах. Але грати в це не так весело, як могло б бути.
Розчарування на кожному кроці
Уявіть, ви прокрадаєтесь через піраміди Гізи, перевдягнені у робітника. Нацисти не звертають на вас уваги, доки ви не стикаєтесь із офіцером, який миттєво викриває вас. Ви змінюєте маскування на форму Вермахту, але й це не рятує — через кілька хвилин вас знову виявляють.
Подібні моменти розчаровують і повторюються. Бої виглядають незграбно, а ваш пістолет проти ворогів працює настільки погано, що з ним почуваєшся беззбройним. Альтернативний шлях — використовувати навколишні предмети для бою, але їх часто немає під рукою. Врешті-решт, найкраща стратегія — просто уникати ворогів, хоча це не приносить задоволення.
Платформінг і головоломки: нічого нового
Переміщення по рівнях нагадує більше роботу на будівництві, ніж захопливі пригоди. Лазити по карнизах, дертися по драбинах і зрідка використовувати батіг. Візуальні підказки для платформінгу зроблені акуратно — це плюс, але на цьому позитив закінчується.
Головоломки? Їх складно назвати такими. Одні вирішуються занадто легко, інші ж — це щось доволі дивне. Наприклад, один загадковий шифр із віршем та сіткою координат виглядав цікавим, але його рішення було настільки заплутаним, що довелося здатися. І найгірше — гра навіть не пропонує жодних підказок.
Катсцени крадуть шоу
Найепічніші моменти гри, як-от напружена битва з головним антагоністом, відбуваються… у катсценах. Вам залишається тільки спостерігати, як ваш Індіана Джонс долає виклики, у той час як менш цікаві завдання залишаються на вас. Замість того, щоб відчути себе героєм пригод, ви займаєтесь рутинними справами.
Звісно, не все так погано. У грі є приємні сюрпризи. Наприклад, можливість знайти альтернативний шлях до цілі або використати оточення для вирішення задач. В одному з рівнів можна зламати електричний пристрій і підсмажити ворогів, які стоять у воді. Такі моменти дійсно викликають задоволення.
Але вони трапляються занадто рідко. І це проблема.
Фільм чи гра?
“Індіана Джонс і Велике Коло” виглядає більше як спроба відтворити дух старих фільмів, а не як самостійний ігровий продукт. Візуально й атмосферно гра дійсно нагадує кіно, але чому тоді її зробили грою, а не фільмом? Найкращі моменти вже доступні в класичних стрічках, які можна передивлятись без зайвих розчарувань від ігрової механіки.
Можливо, наступного разу розробники врахують ці помилки. А поки що, якщо вам хочеться справжніх пригод Індіани Джонса, краще перегляньте “У пошуках втраченого ковчега”.